Концепція та методологія

Актуальність

Цифровізація та штучний інтелект (ШІ) змінюють те, як ухвалюють управлінські рішення, організовують послуги та як громадяни взаємодіють із державою й бізнесом. Вони підвищують ефективність, дають змогу масштабувати сервіси й прогнозувати, проте низка невирішених проблем не дає цифровим рішенням повною мірою служити сталому розвитку та гуманітарній безпеці. Цифрові інструменти часто розробляють під окремі задачі без спільних стандартів, тому системи погано поєднуються, дублюють одна одну й складні в супроводі. Застосунки ШІ, успішні у вузьких задачах, важко перенести туди, де важать соціальні й етичні чинники, — у повоєнне відновлення чи в роботу з вразливими громадами. А непрозорість і непояснюваність висновків ШІ та ризики для персональних даних підривають довіру суспільства.

Порівняння світових моделей «розумних міст» показує, що вони зосереджені переважно на технологіях і сталості й не завжди враховують гуманітарний вимір. Барселона, Відень та Амстердам мають розвинену цифрову інфраструктуру, відкриті дані й екологічні орієнтири, але розвиваються в стабільних суспільствах, і їхні підходи не розраховані на відновлення після конфлікту. Сінгапур, Сеул і Токіо ефективно застосовують ШІ в транспорті, охороні здоров’я та міському управлінні, проте менше уваги приділяють участі громадян і суспільному діалогу. Україні ж треба водночас відбудовувати інфраструктуру, модернізувати економіку, реінтегрувати людей у суспільне життя й забезпечувати гуманітарну безпеку — тому їй потрібна власна модель.

Війна та повоєнне відновлення роблять цю тему особливо нагальною. ШІ може допомагати керувати містами, відбудовувати інфраструктуру, ощадливо використовувати ресурси, виявляти загрози, захищати цифровий простір і зберігати для людей доступ до освіти, охорони здоров’я та інших послуг, а мережі 5G та інтелектуальні системи управління містом прискорюють цифрову трансформацію. Водночас вплив ШІ на людину й цифрову безпеку багатогранний, тому дослідження поєднує філософський, технічний, економічний і соціальний погляди.

Мета і завдання

Мета проєкту — створити та впровадити інноваційну модель синергії штучного інтелекту й цифрового гуманізму, спрямовану на забезпечення гуманітарної безпеки, підтримку сталого розвитку та формування нових ціннісних орієнтирів у процесі повоєнного відновлення України.

Завдання

З’ясувати, як сьогодні в Україні та світі застосовують штучний інтелект та ідеї цифрового гуманізму і де їх можна поєднати заради гуманітарної безпеки.
Побудувати концептуальну модель, що поєднує ШІ та цифровий гуманізм і відповідає цілям сталого розвитку та викликам повоєнного відновлення.
Поєднати алгоритми штучного інтелекту з гуманістичними принципами ухвалення управлінських рішень.
Запровадити механізми, завдяки яким рішення на основі ШІ стають прозорими, етичними й пояснюваними, а суспільство більше довіряє цифровим змінам.
Зважати на соціокультурний контекст — особливо там, де відновлюють постраждалі громади й будують інклюзивне цифрове середовище.
Визначити критерії, за якими оцінюватимуть вплив синергії ШІ та цифрового гуманізму на гуманітарну безпеку й сталий розвиток.
Підготувати практичні рекомендації, як поширити модель на державне управління, економіку та громадський сектор.

Етапи виконання

2026. Теоретичне й методологічне обґрунтування синергії штучного інтелекту та цифрового гуманізму, а також її впливу на гуманітарну безпеку: аналіз сучасних концепцій цифрового гуманізму та філософії ШІ, методологічні засади синергії, концептуальна модель гуманітарної безпеки в епоху ШІ.
2027. Концептуальна схема й показники гуманітарної безпеки, алгоритми та цифрові інструменти сталого розвитку: модель співпраці систем ШІ з принципами цифрового гуманізму, етично-правова рамка людиноцентричного ШІ для відновлення, участь громад у створенні цифрових рішень, показники, за якими оцінюють гуманітарні ризики та результати відновлення, навчальні матеріали.
2028. Пілотні впровадження в партнерських організаціях: перевірка моделі на реальних кейсах повоєнного відновлення, аналіз її впливу на соціальні, освітні та економічні процеси, поширення результатів.

Теоретична основа

Проєкт поєднує дві галузі гуманітарного знання, які розглядає як взаємодоповнювальні: філософію штучного інтелекту та цифровий гуманізм. Дослідники аналізують сучасне розуміння цифрового гуманізму й постгуманізму; антропоцентричний, трансгуманістичний, постгуманістичний та екогуманістичний підходи у філософії ШІ; праці провідних мислителів, зокрема Л. Флоріді та Н. Бострома, — щоб побачити, де перетинаються гуманітарний і технологічний дискурси. Окремо простежують, як змінювалося розуміння гуманізму в добу цифровізації.

Проєкт розвиває синергетичний підхід до вивчення впливу ШІ на людину й суспільство. Він шукає принципи, що узгоджують техноцентричне й гуманістичне бачення, і окреслює ціннісні та етичні засади, на які має спиратися розвиток ШІ: людську гідність, права людини й соціальну справедливість. Ключові категорії синергії — «інтелектуальна взаємодія», «когнітивна симбіозність» та «етико-технологічна відповідальність». Гуманітарну безпеку розглядають в інтелектуальному, етичному, культурному й ціннісному вимірах.

Дослідження спирається на міжнародні та українські документи про цифрову трансформацію й розвиток ШІ, зокрема Віденський маніфест про цифровий гуманізм (2019), Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року (ООН, 2015), документ Європейської комісії «Формування цифрового майбутнього Європи» (2020) та Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні (2020).

Методологія та методи

Методологія поєднує концепції штучного інтелекту, цифрового гуманізму та сталого розвитку. Її основні принципи — модульність, адаптивність, прозорість рішень і увага до соціокультурного контексту. Підхід системний і міждисциплінарний: філософію поєднано із соціологією, інформаційними технологіями та етикою. Оскільки ШІ розвивається в умовах невизначеності й нестабільності, його досліджують засобами нелінійної та Agile-методології, які враховують складність, самоорганізацію й непередбачувані взаємозв’язки. Взаємодію людини й технологій аналізують також через феноменологію та критичний реалізм.

Серед методів — системний філософський і порівняльно-історичний аналіз, контент-аналіз наукових публікацій останніх років, аналітичне та системне моделювання (щоб визначити рівні інтеграції ШІ та гуманітарних цінностей і побудувати структуру гуманітарної безпеки), нормативний аналіз і аналіз розривів (GAP-аналіз), пошук експертного консенсусу методом Дельфі, анкетування та експертні інтерв’ю. Дослідження спирається також на відкриті статистичні дані — українські та міжнародні.

Етика — частина методології. Дослідники оцінюють можливі негативні наслідки ШІ — упередженість, дискримінацію, порушення конфіденційності — і залучають зацікавлені сторони. Передбачено участь громад у створенні цифрових рішень протягом усього їхнього життєвого циклу (партисипативний дизайн), а модель пристосовують до місцевих умов за допомогою експертних оцінок і локальних соціокультурних параметрів. Ефективність моделі оцінюватимуть системою технічних, соціальних, етичних та екологічних показників і перевірятимуть на реальних кейсах повоєнного відновлення. Зібрані дані перевіряють і на якість, і на відповідність етичним нормам та вимогам захисту персональних даних.

Очікувані результати

Проєкт має дати методи, теорії та гіпотези, методичні документи й аналітичні матеріали.

Теоретичні результати — бачення цифрового гуманізму, поєднаного з технологіями ШІ, яке дасть змогу моделювати сценарії сталого розвитку суспільства після конфлікту; опис механізмів, через які взаємодія ШІ та гуманітарних практик зміцнює гуманітарну безпеку й соціальну стійкість; гіпотези про те, як цифрові технології змінюють ціннісні орієнтації людини й суспільства; концептуальна модель гуманітарної безпеки в епоху ШІ.

Методологічні та практичні результати — нові способи вивчати соціальні процеси за допомогою аналітичних моделей ШІ та цифрового моделювання соціальних сценаріїв; алгоритми, що поєднують соціокультурні й технологічні дані, щоб аналізувати й прогнозувати ризики для гуманітарної безпеки та сталого розвитку; критерії оцінювання впливу моделі; методичні рекомендації та навчальні матеріали для закладів освіти, органів влади, громад, бізнесу й громадських організацій. Результати публікуватимуть у відкритому доступі.

Наукова новизна та практичне значення

Наявні дослідження зосереджуються або на технологічному боці ШІ, або на гуманітарних цінностях. Проєкт поєднує обидва погляди в одній моделі, щоб комплексно оцінювати їхній вплив на розвиток суспільства, і розробляє міждисциплінарні методи аналізу й прогнозування, які враховують і технологічні, і соціокультурні чинники. Перевага підходу — контекстуальна адаптація моделей ШІ до місцевих особливостей, кризових умов і повоєнного відновлення, а також прозорість і пояснюваність алгоритмів. Отримані знання поглиблять фундаментальне розуміння того, як технології взаємодіють із гуманітарною сферою, і закладуть основу для подальших досліджень цифрового гуманізму, соціології, культурології та безпеки.

Результати можна буде застосувати в державному управлінні (гуманістично орієнтована цифрова політика, моніторинг гуманітарних ризиків, прозоре й відповідальне використання ШІ), в освіті та науці (цифровий гуманізм і етика ШІ в навчальних програмах, міждисциплінарні курси), в економіці (соціально відповідальна цифрова економіка, ефективніше управління підприємствами), у соціальній і гуманітарній сферах (підтримка постконфліктних спільнот, збереження культурної спадщини цифровими засобами) та у сфері безпеки (аналіз ризиків, прогнозування кризових ситуацій, підтримка ухвалення рішень). У ширшій перспективі результати можуть стати науковим підґрунтям для національної стратегії етичного використання ШІ та посприяти європейській інтеграції України в цифровій сфері.